Суспільні погляди Івана Франка

Автор
Опубликовано: 39 дней назад (16 марта 2018)
Рубрика: Поговорим
+1
Голосов: 1
Вчера: 1
Сегодня: 1
30 дней: 35

 Погляди Івана Франка на походження держави були близькими до марксистських. Зародження держави він пов`язував з появою приватної власності і розшарування суспільства на антагоністичні класи. Однак до розуміння суті держави і її функцій в Івана Франка були своєрідні підходи. Найбільш важливою ознакою держави він вважав відособлення від суспільства управлінського апарату , який виступає як апарат насильства. Тим самим цей апарат позбавляє інших членів суспільства політичних прав. В буржуазному суспільстві , на думку І. Франка, політична влада перетворилась також у капіталіста. Конституційність сучасних йому буржуазних держав не ліквідує, на його думку , соціальну і національну нерівність, фактичну безправність народу. Буржуазний парламентаризм , як підкреслював він у своїх статтях , є чужим для трудящих , бо парламент на ділі виражає інтереси перш за все шляхти і буржуазної інтелігенції , ставить собі на меті - "брати і драти парламентарно". І. Франко підкреслював , що слід розрізняти формальні рівність і свободу й реальні. Він говорив , що жодна з проголошених конституцією свобод не може вважатися реальною , бо рівність перед правом , яке не засноване на економічній і освітній рівності, залишається на папері.

 Звертає на себе увагу те, що І. Франко , оцінюючи державу як політичну владу , прагнув відмежуватись від уживання терміна "держава" при характеристиці соціалістичного суспільства і навіть цілком ясно заявляв , що за соціалізму "держави в теперішньому розумінні не буде". Але це не означає , що він уявляв соціалістичне суспільство без держави. І. Франко наділив це суспільство в особі адміністрації лише виконавчими функціями держави, а вирішальну роль відводив народній думці, виступаючи прибічником народного суверенітету. По суті його держава відповідала такій формі , як республіка соціалістичного типу з переростанням у майбутньому в суспільство народного самоврядування. Він не заперечував влади при соціалізмі , вважаючи, що вона тільки змінить свій зміст і форму. Відношення влади при соціалізмі, на його думку, будуть складатися не з "панування - підлеглості" , а з "керівництва - підлеглості" . Колективний організм в особі "спілки общин" у центрі, общини на місцях , не поглинає чужу волю , а складається із "політичних воль" усіх учасників владності при соціалізмі , заснованих на "принципі спільності" , "економічної рівності" , що пронизує "всі сімейні , суспільні, державні й культурні відносини".

 Майбутнє суспільство І. Франко уявляв як співдружність людей праці , створену на принципах рівності , встановленої повної громадянської і політичної свободи. Останню він розумів як відсутність політичного тиску зверху : народ сам керує знизу , трудиться сам по собі , сам набуває освіту і сам захищається . У майбутньому суспільстві повинна утвердитися справжня народна влада, а не формальна демократія . І. Франко підтримував пріорітети безпосередньої демократії . Головним засобом здійснення народом своєї влади повинні бути громади, які виконують усі функції управління суспільством : господарсько-економічну, культурно-освітню і судову. Він не виключав також необхідність представницької демократії для розв`язання важливих для всього суспільства завдань. Її органи мають бути створені на рівні вільної спілки громад. Обрані від громад, вони створюють диний представницький орган, який розв`язує питання зовнішньої торгівлі, суду,оборони. Всі обрані є підконтрольними громадами , які їх обрали . За соціалізму , вважав І. Франко , будуть забезпечені свобода суспільства і свобода особи, рівність прав і обов`язків кожної людини.

 Торкаючись шляхів і способів утвердження соціалістичних відношень у суспільстві , І. Франко виявив непослідовність. У багатьох своїх статтях він закликав змінити, перетворити, зруйнувати суспільний устрій, не зупиняючись перед "радикальним засобом" - соціальною революцією заради досягнення свободи. Але в інших своїх працях він висловлювався за мирні шляхи перетворення суспільства без "зайвої" витрати сил і зайвої жорстокості, без "кривавих методів".

 І. Франко приділяв велику увагу боротьбі за утвердження загально-людських прав, досягнення яких є важливою передумовою одержання прав національних . Він виступав за політичну самостійність, політичну незалежність націй . Однак ця його позиція не передбачала обов`язкового відділення всіх націй, що входили до складу Російської імперії . "Політична самостійність, - доводив він у статті "Свобода і автономія" . - можлива і в зв`язку з Росією , при федеративному її устрої" , через створення "автономії країв і народностей". Допускаючи, що кожна нація може мати право на окрему державність, І. Франко висловив думку про те, що "національна політика повинна ґрунтуватися на усвідомленні фактичних відносин , а не на збудженні низьких почуттів і інстинктів" . Він запропонував таку форму політичної незалежності соціально визволених народів , що входять до складу федерації як демократична автономія. По суті він ратував за створення федерації з політико-юридичною рівністю народів у формі демократичної республіки, заснованої на громаді як на первинному осередкові територіально-виборчого і самоврядного об`єднання , пов`язував общинне самоврядування з державною, а демократичну автономію - з демократичною республікою.

 Створення майбутньої федерації І. Франко уявляв собі в такому порядку :

утворення федерації в межах об`єднання України ; створення федерації у межах визволених народів Росії; об`єднання слов`янських націй в єдину федерацію; оформлення всесвітньої федерації.

Комментарии (0)

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Нашли нарушение или ошибку? Пожаловаться на страницу